Запитання: «Крадіжка неповнолітнім (малолітньою дитиною).
Неповнолітній хлопець (15 років) вкрав у знайомого телефон. Батьки звернулися в поліцію і є справа по ч.1 ст.185. Що йому за це буде? Чи можна перевести в адміністративну справу? Можуть арештувати чи «посадити» в суді? Чи йому не призначать покарання, оскільки він малолітній?» - 03.06.16
Відповідь: Якщо вартість викраденого телефону більше 137 гривень 80 копійок – такі дії кваліфікуються як злочин і тягнуть за собою кримінальну відповідальність (тобто це не є дрібною крадіжкою, за яку настає адміністративна відповідальність).
Особа, якій виповнилося 15 років, є «неповнолітньою», а не «малолітньою» (малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років).
За загальним правилом кримінальна відповідальність настає для осіб, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Проте, для деяких злочинів, серед яких є і крадіжка, передбачено винятки. Так, відповідно до ч.2 ст.22 Кримінального кодексу України (далі – КК України) особа, що вчинила злочин, передбачений ст.185 КК України (крадіжка) у віці від 14 чотирнадцяти років, підлягає кримінальній відповідальності.
Таким чином, у даному випадку дитина має бути притягнута до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Разом з тим, чинним законодавством передбачено певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, а також окремі додаткові гарантії і процедури.
З урахуванням зазначених особливостей можливі наступні наслідки кримінального провадження:
Варіант 1. Вирок та реальне покарання
Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання до відбування. При цьому, Кримінальним кодексом України передбачено більш м’який підхід до призначення покарання неповнолітнім: деякі види покарань взагалі не можна застосовувати до дитини, а деякі – можна лише у знижених розмірах. У даному випадку можливе призначення таких покарань:
а) штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн. – 1700 грн.) – лише якщо дитина має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення (ст.99 КК України);
б) позбавленням волі на строк до 3 років.
Передбачені ч.1 ст.185 КК України покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та арешту можуть бути призначені лише після досягнення особою 16-річчя (ч.3 ст.57, чч. 1, 2 ст.100, ч.3 ст.ст. 60, 101 КК України).
Варіант 2. Вирок та звільнення від відбування покарання з випробовуванням
Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.104 КК України особа звільняється від його реального відбуття з випробуванням, тобто під умовою, що протягом визначеного іспитового строку (від 1 до 2 років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки (попросить пробачення у потерпілого, повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтиметься для реєстрації в інспекцію тощо).
Варіант 3. Вирок та звільнення від відбування покарання з призначенням примусових заходів виховного характеру
Здійснюється досудове розслідування та судовий розгляд, за результатами якого ухвалюється вирок з призначенням покарання, проте відповідно до ст.105 КК України особа звільняється від його реального відбуття, якщо неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості і буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього один або кілька примусових заходів виховного характеру:
- застереження;
- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
- покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
- направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Зверніть увагу, що зазначені варіанти можливі лише у випадку доведеності вини неповнолітнього у вчиненні злочину (тобто якщо не будуть ухвалені рішення про закриття кримінального провадження або про ухвалення виправдувального вироку). Теоретично всі з зазначених варіантів можуть бути застосовані, проте враховуючи відомі обставини справи та судову практику – призначення реального покарання (варіант 1) виглядає маловірогідним.
Що стосується «арешту» 15-річної особи, тобто застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то у даному випадку це не можливо, оскільки відповідно до ч.2 ст.492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 Кодексу. У даному ж разі мова йде про злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
інші відповіді
