Запитання: «Доброго дня. Збираюся розлучатися. На даний момент стало ясно, що сім'я розпалася і далі жити в шлюбі немає сенсу. Чи потрібні якісь спеціальні причини для розірвання шлюбу? Які конкретно можна або потрібно вказувати причини чи підстави для розлучення в позовній заяві щоб суд розлучив?» - 30.3.16
Відповідь: Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до збереження шлюбу є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Таким чином, ніхто не може бути примушений до збереження шлюбних відносин. Іншими словами вичерпного переліку якихось обов’язкових конкретних причин або підстав для розлучення не існує. Розлучення є правом дружини чи чоловіка і наявності якихось особливих чітких підстав для цього не потрібно.
Разом з тим, законодавством передбачені певні випадки, коли право на розірвання шлюбу обмежується з метою забезпечення прав малолітньої дитини. Так, відповідно до ч.2 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Це обмеження не діє, у випадках, коли:
- один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини;
- батьківство зачатої дитини визнане іншою особою (у такому випадку позов може бути поданий і протягом вагітності дружини);
- батьківство щодо дитини визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (у такому випадку позов може бути поданий і до досягнення дитиною одного року).
У Сімейному кодексі України наявні вказівки на певні обставини, які можуть бути підставою для розлучення у певних вузьких випадках. Так, небажання чоловіка мати дитину або його нездатність до зачаття, відмова дружини від народження дитини або її нездатність до народження можуть бути причинами розірвання шлюбу (ч.2 ст.49, ч.2 ст.50 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Дане формулювання доволі загальне і допускає широке тлумачення, тобто в житті можуть мати місце безліч обставин, які можна трактувати як такі, що свідчать про суперечність подальшого збереження шлюбу інтересам дружини, чоловіка, дітей.
На практиці, в якості підстав чи причин для розлучення в позовних заявах про розірвання шлюбу до суду найчастіше зазначають наступні обставини та формулювання:
- під час проживання між подружжям виникли суттєві розбіжності у поглядах на сімейне життя, ведення домашнього господарства, виховання дитини тощо;
- наявна несумісність характерів дружини та чоловіка та неможливість спільного подружнього життя;
- шлюб існує лише як формальність, оскільки фактично шлюбні відносини припинені;
- спільного господарства та бюджету подружжя не веде;
- фактично припинено спільне проживання;
- відносини підтримуються тільки на рівні необхідності;
- відновлення сім’ї, спільне життя і збереження шлюбу неможливе та фактично буде порушувати інтереси чоловіка та дружини;
- заходи щодо налагодження нормальних подружніх стосунків не дали позитивного результату;
- тощо.
інші відповіді
