ЗА ЩО МОЖУТЬ АРЕШТУВАТИ? ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ ЯК ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД В УКРАЇНІ
04.12.2015
Чи можуть арештувати за нанесення тілесних ушкоджень? А за крадіжку чи зберігання наркотиків? В яких випадках призначають заставу, а в яких – ні? Яким чином регулюється питання тримання під вартою в Україні?
Насамперед, необхідно зазначити, що термін «арешт», який зазвичай широко використовують для позначення взяття під варту особи у випадку її підозри у вчиненні злочину, не зовсім правильний. В праві України «арешт» – це вид покарання за вчинення злочину (або також вид стягнення за вчинення адміністративного правопорушення). Покарання призначається вже на стадії судового розгляду справи після визнання особи винною у вчиненні злочину.
Взяття ж під варту на стадії досудового розслідування, тобто до завершення кримінального провадження та ухвалення вироку суду, це запобіжний захід (а не покарання), правильна назва якого – «тримання під вартою».
Незважаючи на це, в засобах масової інформації та побуті під фразою, що когось «арештували», переважно мається на увазі саме випадки обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розслідування.
Також, слід відрізняти «затримання» особи, яке здійснюється правоохоронними органами на строк до 3 діб (72 годин), від тримання під вартою, яке застосовується лише судовим рішенням на строк до 60 діб з можливістю подальшого продовження.
Приблизно в 40% всіх випадків обрання запобіжних заходів в Україні - обирається саме тримання під вартою.
Загальні підстави обрання запобіжного заходу
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом із існуючих в Україні. Як і будь-який запобіжний захід, він застосовується лише слідчим суддею або судом за клопотанням слідчого чи прокурора.
Також, необхідно розуміти, що запобіжний захід не застосовується «автоматично» по формальним критеріям.
У кожному окремому випадку прокурор зобов’язаний довести слідчому судді (суду):
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину (тут йде мова не про доведення вини особи, оскільки це питання буде вирішувати суд після завершення розслідування, а про доведення того, що існують обставини, які дають достатні і розумні підстави вважати, що особа ймовірно вчинила злочин);
2) наявність ризиків, що особа буде переховуватися від органів слідства та суду, може знищити або приховати докази, може незаконно впливати на потерпілого, свідків чи інших учасників провадження, може перешкоджати розслідуванню іншим чином або може вчинити інший злочин, продовжити вчинення злочину, в якому підозрюється;
3) що жоден із більш м’яких запобіжних заходів (наприклад, застава чи домашній арешт) не зможе запобігти вказаним вище ризикам щодо перешкоджання розслідуванню.
Винятком з цього правила щодо доведення неможливості застосування більш м’якого заходу є випадки підозри або обвинувачення особи у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 260, 261 Кримінального кодексу України (злочини проти основ національної безпеки, створення збройних формувань, напад на об'єкти) – у такому разі інші запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Цей виняток діє, оскільки передбачений законом, хоча й суперечить суті запобіжних заходів (це не покарання, а засіб забезпечення розслідування) та навіть логіці (по-перше, по вказаним злочинам не заборонено взагалі не обирати жодного запобіжного заходу; по-друге, викликає подив непропорційність підходу, оскільки наприклад за навмисне вбивство кількох осіб або зґвалтування малолітньої застосовувати більш м’які запобіжні заходи можливо).
Випадки, коли можливе застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою («арешт» під час розслідування)
Частиною другою статті 183 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В інших, крім зазначених, випадках «арештувати» особу під час розслідування неможливо. Наприклад, ні за яких обставин не може бути арештована особа, підозрювана у вчиненні злочину, за який не передбачений такий вид покарання, як позбавлення волі.
Отже, тримання під вартою може бути застосовано:
1. до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це переважно злочини у сфері господарської діяльності, так звані «економічні» злочини) виключно за умови, що:
- буде доведено, що до підозрюваного вже обирався інший запобіжний захід і був ним порушений (тобто підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує);
2. до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, виключно за умови, що:
- особа є раніше судимою;
- буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася, перешкоджала кримінальному провадженню або підозрюється у вчиненні іншого злочину;
3. до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, виключно за умови, що:
- буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася, перешкоджала кримінальному провадженню або підозрюється у вчиненні іншого злочину;
4. до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років;
5. до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки, виключно за умови, що:
- особа є раніше судимою;
6. до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішено питання про її екстрадицію (видачу іншій державі).
Таким чином, для визначення можливості тримання під вартою необхідно, крім іншого, враховувати покарання, яке передбачено Кримінальним кодексом України за злочин, у вчиненні якого підозрюють особу. Для прикладу, за вчинення (без наявності кваліфікуючих ознак) таких злочинів, як крадіжка, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, максимальне покарання складає 3 роки позбавлення волі; за вчинення крадіжки з проникненням у житло – вже 6 років; за вчинення ДТП, яке спричинило смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, - 8 років позбавлення волі.
Призначення застави разом з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя (суд) обов’язково визначає розмір застави, у разі внесення якої «арештована» особа звільняється з-під варти. Також, у цьому разі визначаються певні обов’язки, які будуть покладені на звільнену особу у разі внесення застави (наприклад, не відлучатися без дозволу із населеного пункту, в якому він проживає; здати на зберігання закордонний паспорт; носити електронний засіб контролю (так званий «електронний браслет»).
Законом передбачені винятки, коли слідчий суддя (суд) не зобов’язаний призначати заставу (тобто може або зробити це, або не зробити). До таких випадків належать ситуації, коли запобіжний захід обирається у провадженні щодо:
1) злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Строки тримання під вартою
Строк, протягом особа буде триматися під вартою, зазначається в ухвалі слідчого судді (суду) і може становити 60 днів або менше (у кожному конкретному випадку цей строк має визначатися окремо, хоча переважно суди зазначають саме 60 днів).
Крім того, вказаний строк може продовжуватися слідчим суддею за клопотанням слідчого чи прокурора, проте лише в рамках граничних строків. Так, загальний сукупний строк тримання під вартою під час досудового розслідування в рамках одного кримінального провадження не може перевищувати:
1) 6 місяців - у провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості (тобто по тим, де максимальне покарання не перевищує 5 років позбавлення волі);
2) 12 місяців - у провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (тобто по тим, де максимальне покарання більше 5 років позбавлення волі).
У строк тримання під вартою зараховується і час затримання (тобто строк з моменту затримання правоохоронцями до моменту обрання запобіжного заходу), і час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи (якщо така була), і час першого затримання, якщо має місце повторне взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні.
Читайте також: Що буде, якщо не з'явитися на виклик слідчого за повісткою?
| поділитися:
|
інші статті
