ДОМАШНІЙ АРЕШТ В УКРАЇНІ. ПІДСТАВИ, ВИПАДКИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ, НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ
07.12.2015
Що таке домашній арешт і до кого та у яких випадках він може бути застосований? Які умови перебування під домашнім арештом? Що має право і чого не має права робити особа, до якої застосовано такий запобіжний захід? Що відбувається у разі його порушення?
Домашній арешт відносно новий інститут для української правової системи, який з’явився лише в 2012 році після набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України).
Цей захід є одним з п’яти запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством і суворішим від нього є лише тримання під вартою. Домашній арешт доволі активно застосовується в нашій державі: згідно статистики він складає близько 20% від усіх обраних запобіжних заходів, при цьому у 90% випадків слідчі судді задовольняють клопотання правоохоронців про його застосування.
Як і у випадку з іншими запобіжними заходами, слід пам’ятати, що домашній арешт – це не покарання за вчинення злочину, а превентивний захід, спрямований на забезпечення належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду.
Застосування домашнього арешту
Домашній арешт може бути застосовано виключно до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Іншими словами, якщо особа підозрюється у вчиненні злочину невеликої тяжкості, за який не передбачено такий вид покарання, як позбавлення волі, - домашній арешт не може бути застосований. Також, домашній арешт не застосовується до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки, створенні збройних формувань, нападі на об'єкти (статті 109-1141, 260, 261 Кримінального кодексу України).
Як й інші запобіжні заходи, він обирається лише рішенням слідчого судді (суду), яке приймається за клопотанням слідчого чи прокурора. При цьому, прокурор зобов’язаний довести в суді, що:
1) наявна обґрунтована підозра, що підозрюваним було вчинено злочин;
2) наявні ризики, що підозрюваний буде переховуватися, може знищити або приховати докази, незаконно впливати на свідків, потерпілого чи інших осіб, перешкоджати розслідуванню іншим чином або вчинити новий злочин;
3) жоден із більш м’яких запобіжних заходів (наприклад, застава чи особисте зобов’язання) не зможе запобігти вказаним ризикам щодо перешкоджання розслідуванню.
Суть та порядок виконання домашнього арешту
Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному (обвинуваченому) залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Точна адреса житла, а також час, протягом якого особа зобов’язана знаходитися вдома, визначається суддею в кожному окремому випадку і вказується у відповідній ухвалі. Особі може бути заборонено виходити з дому як цілодобово, так і протягом певного часу (наприклад в нічний час з 23.00 по 07.00).
Житло, в якому здійснюється домашній арешт, не обов’язково має належати на праві власності саме підозрюваному. Це може бути будь-яке приміщення пристосоване для проживання, яке знаходиться в постійному чи тимчасовому володінні підозрюваного (наприклад, орендована квартира).
Жодних обмежень щодо занять, зустрічей, телефонних розмов, користування інтернетом чи іншими засобами зв’язку тощо для особи, яка перебуває під домашнім арештом, законодавством не встановлено. Головним обов’язком такої особи є перебування за місцем проживання у визначений судом час, при цьому чим вона буде займатися – значення немає.
Виконує ухвалу про обрання цього запобіжного заходу орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного (обвинуваченого), де особа ставиться на відповідний облік. Надалі, співробітники поліції здійснюють контроль за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, та за дотриманням нею умов запобіжного заходу.
Міністерством внутрішніх справ України затверджена Інструкції про порядок виконання ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (№845 від 31.08.2013 р.), яка разом з КПК України регулює порядок застосування цього запобіжного заходу.
Згідно зазначеної Інструкції співробітник поліції після обрання щодо особи запобіжного заходу для поставлення на облік і встановлення контролю негайно викликає її до органу Національної поліції або з’являється за місцем її проживання у випадку, якщо було застосовано цілодобовий домашній арешт.
Після цього, співробітник поліції роз’яснює сутність запобіжного заходу, обмежень й обов’язків, наслідки їх невиконання чи порушення, оголошує ухвалу судді про застосування запобіжного заходу та вручає її копію, а також попереджає про необхідність повідомляти чергову частину та співробітника поліції про наміри залишити житло в заборонений час (наприклад, у зв’язку з отриманням виклику до правоохоронного органу чи суду, відлучення з дозволу слідчого, прокурора або суду, хворобу, виникнення стихійного лиха тощо).
Крім того, здійснюється фотографування підозрюваного. У випадку, якщо в ухвалі судді передбачено носіння «електронного браслету» - здійснюється його одягання.
Під час здійснення контролю співробітники поліції можуть відвідувати житло особи. Таке відвідування, як правило, проводиться вдень. За наявності у поліції інформації про порушення особою умов застосованого домашнього арешту відвідування її місця проживання може здійснюватися і в нічний час. У разі здійснення підозрюваним опору чи протидії такому відвідуванню, співробітник поліції може вживати заходи до їх подолання.
Періодичність відвідування визначається начальником органу Національної поліції, при цьому, якщо застосовано цілодобовий домашній арешт, відвідування місця проживання повинно здійснюватися не рідше одного разу на сім днів.
Крім того, співробітники поліції під час здійснення контролю можуть телефонувати, вимагати від особи пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї обов’язків, отримувати від членів сім’ї підозрюваного чи інших осіб, які з ним проживають, за їх згодою пояснення з приводу поведінки підозрюваного, опитувати сусідів й інших осіб.
Також, вказані співробітники поліції можуть направляти письмові звернення до підприємств, установ, організацій з проханням про сприяння в здійсненні контролю за поведінкою підозрюваного.
Усі випадки повідомлення підозрюваним про вимушене порушення умов домашнього арешту (наприклад, виникнення за місцем проживання загрози його життю або здоров’ю в наслідок пожежі, аварії, стихійного лиха тощо або про його захворювання та розміщення на стаціонарне лікування) перевіряються.
Що буде, якщо порушити домашній арешт? Наслідки невиконання умов запобіжного заходу
Якщо буде виявлений факт порушення особою умов домашнього арешту, він фіксується відповідним рапортом співробітника поліції, після чого відбираються письмові пояснення з цього приводу у підозрюваного, членів його сім’ї, сусідів або інших свідків події за їх згодою.
У разі відсутності підозрюваного за місцем проживання негайно повідомляється чергова частина Національної поліції та вживаються заходи щодо встановлення його місця перебування. Також, невідкладно усно через засоби зв’язку (а потім – письмово) інформується слідчий, прокурор, суд.
Порушення умов домашнього арешту може мати наслідком:
1) зміну запобіжного заходу на більш суворий (тримання під вартою);
2) покладення додаткових обов’язків на особу (наприклад, якщо ці обов’язки не були покладені раніше – застосування «електронного браслету», заборона відвідувати певні місця, зобов’язання здати на зберігання закордонний паспорт та навіть пройти курс лікування від алкогольної залежності і т.д.,).
Зазначені наслідки не є «автоматичними». У кожному конкретному випадку порушення умов домашнього арешту слідчим і прокурором приймається рішення про те, чи є необхідність ініціювати настання цих наслідків. Крім того, якщо правоохоронці і вирішать звернутися до суду з відповідними клопотаннями, остаточне рішення має бути прийняте суддею, який в залежності від обставин може або їх задовольнити, або відмовити в їх задоволенні.
Строк домашнього арешту
Тримання особи під домашнім арештом може бути застосовано слідчим суддею (судом) на строк до двох місяців (тобто два місяці або менше). Проте, у разі необхідності цей строк в майбутньому може бути продовжений, знову ж таки, слідчим суддею (судом) за клопотанням прокурора. Загальний сукупний строк домашнього арешту під час досудового розслідування в рамках одного кримінального провадження не може перевищувати 6 місяців.
Читайте також: Як замінити слідчого під час розслідування?
| поділитися:
|
інші статті
