ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ГОЛОВНЕ ПРО ВИДИ ТА СУТЬ
22.05.2016
У даній статті простими словами наведена основна інформація про запобіжні заходи: що це взагалі таке, які вони бувають і в чому полягає їх суть.
Запобіжні заходи – це спеціальні, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК України) заходи, які застосовуються під час кримінального провадження з метою:
- забезпечення виконання підозрюваним1 покладених на нього процесуальних обов’язків (наприклад, з’являтися на виклик до слідчого чи суду);
- запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, суду або перешкоджати кримінальному провадженню (наприклад, спробам знищити докази, вплинути на свідків чи потерпілого);
- запобігання спробам продовжити вчинення злочину або вчинити інший злочин.
Запобіжний захід застосовується лише до підозрюваного (під час досудового розслідування) чи обвинуваченого (під час судового розгляду).
Всі запобіжні заходи застосовуються за клопотанням сторони обвинувачення (слідчого чи прокурора) лише слідчим суддею (під час досудового розслідування) або судом (під час судового розгляду). Іншими слова, застосувати будь-який з запобіжних заходів співробітник правоохоронного органу самостійно не може, оскільки таке рішення віднесено до виключної компетенції судового органу.
Якщо підозрюваний порушить запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, і не виконає покладені на нього обов’язки – до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, покладено додаткові обов`язки, а у випадку застосування до нього особистого зобов’язання – також може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму (станом на 2017 рік: з 01 січня - від 400 до 3200 грн., з 01 травня - від 421 до 3368 грн., з 01 грудня - від 440,5 до 3524 грн.).
КПК України передбачає 5 видів запобіжних заходів2. Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є:
1. Особисте зобов’язання
Даний запобіжний захід полягає у покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати певні обов’язки. Іншими словами особа бере на себе певні зобов’язання (письмово під розпис «обіцяє» вести себе певним чином).
Насамперед, обов’язком особи є прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади (наприклад, до слідчого та прокурора).
Крім того, іншими обов’язками відповідно до ч.5 ст.194 КПК України можуть бути:
- прибувати до певної службової особи із встановленою періодичністю («відмічатися у слідчого»);
- не відлучатися без дозволу із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває;
- повідомляти про зміну свого місця проживання чи місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею3, або спілкуватися з нею із дотриманням певних визначених умов (наприклад, не спілкуватися з свідками по справі);
- не відвідувати певні місця, визначені слідчим суддею;
- пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
- здати на зберігання «закордонний» паспорт;
- носити електронний засіб контролю (так званий «електронний браслет»).
Які саме з зазначених обов’язків має виконувати підозрюваний визначає слідчий суддя в кожному конкретному випадку індивідуально. Дані обов’язки покладаються на строк до 2 місяців, проте у разі необхідності цей строк може бути продовжений.
2. Особиста порука
Цей запобіжний захід полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Якщо поручитель не виконає зазначене зобов’язання на нього накладається грошове стягнення в розмірі від 2 до 50 розмірів прожиткового мінімуму (станом на 2017 рік: з 01 січня - від 3 200 до 80 000 грн., з 01 травня - від 3 368 до 84 200 грн., з 01 грудня - від 3 524 до 88 100 грн.) в залежності від тяжкості злочину, в якому підозрюється особа, за яку він поручився.
Обов’язки підозрюваного, про які тут йде мова, аналогічні зазначеним вище (передбачені ч. 5 ст.194 КПК України) і також визначаються слідчим суддею індивідуально (див. пункт 1 статті).
Кількість поручителів визначає слідчий суддя. Поручитель може бути і один, проте лише якщо суд визнає його таким, що заслуговує на особливу довіру.
3. Застава
Запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні грошей на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі їх невиконання. Іншими словами, внесені на рахунок гроші виступають гарантією, що особа буде вести себе певним чином і у випадку не виконання відповідних обов’язків – гроші будуть звернуті в дохід держави. У випадку ж, коли особа буде виконувати покладені на неї обов’язки – ці гроші повертаються (у деяких випадках вони можуть бути звернені судом на виконання вироку в частині майнових стягнень).
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (однак, деякі юридичні особи, пов’язані з державною або комунальною власністю, не мають права цього робити).
Розмір застави визначається слідчим суддею в кожному випадку індивідуально в залежності від декількох факторів, в тому числі тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, і може складати від 1 до 300 розмірів прожиткового мінімуму (станом на 2017 рік: з 01 січня - від 1 600 до 480 000 грн., з 01 травня - від 1 684 до 505 200 грн., з 01 грудня від 1 762 до 528 600 грн.), а деяких виключних випадках і більше 300 розмірів.
Застава може призначатися як самостійний запобіжний захід, а у певних випадках також і як альтернативний під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У другому випадку особа ув’язнюється, проте у відповідному судовому рішення зазначається сума, у разі внесенні якої така особа звільняється з-під варти і вважається такою, щодо якої обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя також може зобов’язати особу виконувати зазначені вище обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України (див. пункт 1 статті).
4. Домашній арешт
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Іншими словами особа, до якої застосовано домашній арешт, зобов’язана перебувати дома за визначеною слідчим суддею адресою цілодобово або в певні періоди часу (наприклад, в нічний час – з 22 по 8 годину). Факт знаходження вдома може перевірятися працівниками поліції.
Домашній арешт призначається на строк до двох місяців, проте у разі необхідності він може бути продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора. Загальний (сукупний) строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати 6 місяців.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя також може зобов’язати особу виконувати зазначені вище обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України (див. пункт 1 статті).
Домашній арешт може бути застосовано не у всіх випадках. Більш детально цей запобіжний захід розглянуто в окремій статті.
5. Тримання під вартою
Даний запобіжний захід є винятковим, може застосовуватися лише в окремих, чітко визначених випадках і полягає в цілодобовому утриманні особи під вартою в спеціальній установі (слідчому ізоляторі).
Строк тримання під вартою встановлюється до 60 днів, а у разі необхідності – може бути продовжений (на стадії досудового розслідування сукупний строк тримання під вартою не може перевищувати 6 місяців у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та 12 місяців – у провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів).
Більш детально даний захід розглянуто в окремій статті.
1 Тут і далі по тексту статті наведена інформація щодо підозрюваного так само стосується і обвинуваченого.
2 Частина 2 ст.176 КПК України передбачає ще один запобіжний захід: «затримання особи», проте він визначений законом як «тимчасовий» і правила його застосування абсолютно відрізняються від правил, які стосуються застосування «звичайних» запобіжних заходів. За таких умов, затримання особи можна розглядати як окремий інститут кримінального процесуального законодавства, який по-великому рахунку не є запобіжним заходом в розглянутому в статті контексті.
3 Тут і далі по тексту при згадці слідчого судді мається на увазі також суд, який має такі ж повноваження, але вже під час судового розгляду, а не досудового розслідування.
Читайте також: Наслідки неприбуття на виклик за повісткою
| поділитися:
|
інші статті
